стан

I -у, ч.

1) Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева.

••

Висо́кий ста́ном — високий на зріст.

Рі́вний ста́ном — стрункий, не сутулий.

Тонки́й ста́ном — не товстий, з тонкою талією.

2) заст. Те саме, що станик 1).

II -у, ч.

1) Місце тимчасового розташування; стоянка, табір. || Тимчасова стоянка військ; військовий табір. || Місце тимчасового розташування польових, мисливських і т. ін. бригад у період сезонної роботи, промислу тощо.

••

Става́ти ста́ном — розташовуватися табором.

2) Військо, воююча сторона. || перен. Суспільне об'єднання, угруповання; ворогуюча сторона.

3) заст. У дореволюційній Росії – адміністративно-поліцейський підрозділ повіту. || Поліцейське управління в такому підрозділі.

4) с. г. Те саме, що станок II 3).

III -у, ч.

1) Обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває, існує; ситуація, зумовлена певними обставинами, умовами. || Сукупність ознак, рис, що характеризують предмет, явище в даний момент відповідно до певних вимог щодо якості, ступеня готовності і т. ін.

••

Аварі́йний стан — стан об'єкта, за якого можлива аварія.

Агрега́тний стан речовини́ — один із чотирьох станів речовини: твердий, рідинний, газоподібний, плазма.

Газоподі́бний стан речовини́ — стан, за якого речовина не має власної форми та об'єму; вона набуває форми та об'єму тієї посудини, в якій міститься.

Грани́чний стан — стан об'єкта, за яким його подальша експлуатація неприпустима чи недоцільна, або відновлення його працездатного стану неможливе чи недоцільне.

Крити́чний стан — стан об'єкта, що може призвести до травмування людей, значних матеріальних збитків чи інших неприйнятних наслідків.

Крити́чний стан речовини́ — стан речовини, за якого немає різниці між його рідинною і газоподібною фазами.

Непрацезда́тний стан — стан обєкта, за якого він нездатний виконувати хоча б одну з потрібних функцій.

Неробо́чий стан — стан об'єкта, за якого він не виконує потрібну функцію.

Плаче́вний стан — дуже поганий, нікудишній стан чого-, кого-небудь.

Працезда́тний стан — стан об'єкта, який характеризується його здатністю виконувати усі потрібні функції.

Рівнова́жний стан систе́ми — стаціонарний стан системи, не зумовлений зовнішніми процесами.

Ріди́нний стан речовини́ — стан, за якого речовина певного об'єму не має власної форми, а набуває форми посудини, в якій міститься.

Робо́чий стан — стан об'єкта, в якому він виконує потрібну функцію.

Спра́вний стан — стан об'єкта, за якого він здатний виконувати усі задані функції об'єкта.

Тверди́й стан речовини́ — стан, за якого речовина має механічну міцність, а також фіксовану форму та об'єм.

Техні́чний стан об'є́кта — стан, який характеризується в певний момент часу, за певних умов зовнішнього середовища значеннями параметрів, встановлених технічною документацією на об'єкт.

Четве́ртий стан речовини́ — плазма. || Місце, роль у суспільстві, в соціальному чи професійному середовищі; становище. Соціальний стан. || Фізичне самопочуття або настрій.

[Бу́ти] [не] в ста́ні зробити що — [не] бути спроможним зробити що-небудь.

Стан здоро́в'я — ті чи інші особливості функціонування організму; фізичне самопочуття людини.

2) фіз. Сукупність величин, що характеризують фізичні ознаки тіла. || Характер розташування, взаємодія і рух часток речовини.

3) Сукупність суспільно-політичних відносин, аспектів суспільного життя.

4) Режим, розпорядок державного, суспільного життя, що його встановлює влада.

5) лінгв. Граматична категорія, яка виражає різні відношення дії до її суб'єкта та об'єкта.

••

Катего́рія ста́ну — а) те саме, що стан3 5; б) лексико-граматичний розряд, що об'єднує слова (предикативні прислівники, безособово-предикативні слова і т. ін.), які вживаються у функції головного члена безособового речення.

6) Соціальна група людей із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками, що остаточно склалася під час розшарування феодального суспільства. || Група людей, об'єднаних за родом занять, способом життя і т. ін.

••

Суспі́льні ста́ни — групи людей, що відрізняються від інших своїм економічним і правовим становищем, займають особливе, закріплене правом, релігією або звичаєм становище в суспільстві.

IV -а, ч.

1) мет. Машина або система машин для обробки металу під тиском. Плющильний стан. Сортопрокатний стан. Трубопрокатний стан.

2) спец. Комплект колісних пар паровоза, вагона і т. ін.; скат. Колісний стан.

3) с. г. Пристрій у молотарці, комбайні.

••

Но́тний стан муз. — рядок із п'яти горизонтальних паралельних ліній, признач. для написання нот.